RSS канал:
Статті PDF Друк e-mail

 

Журнал   АСПЕКТИ БУДІВНИЦТВА липень-жовтень 2013 року

Вибір земельної ділянки під забудову.Оформлення права власності на земельну ділянку

Перед кожним, хто збирається розпочати спорудження власного заміського будинку, постають дві першочергові і досить складні проблеми – вибір земельної ділянки та оформлення прав власності на неї.

***

Вибір земельної ділянки під забудову

При виборі земельної ділянки для спорудження приватного будинку необхідно звертати увагу на цілу низку різноманітних факторів.

Насамперед слід пам’ятати, що приватний будинок можна спорудити не на будь-якій землі. Кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення. Цільове призначення земельної ділянки - це встановлені законодавством і конкретизовані відповідним органом влади допустимі межі використання земельної ділянки її власником або користувачем. Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її приналежність до певної категорії земель. Розподіл земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом України, в якому визначено Перелік категорій, серед яких: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі заповідного, природного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, вибирати ділянку під приватне будівництво потрібно серед земель з цільовим призначенням «для житлової забудови».

При нагальній потребі і за певних обставин можна спробувати змінити цільове призначення землі, однак ця процедура, як правило, є досить складною, тривалою і витратною.

При виборі земельної ділянки особливо важливе значення має її площа. Розмір земельної ділянки слід розраховувати в залежності від загальної площі майбутнього приватного будинку. Оптимальне співвідношення - 1/10, тобто для будинку загальною площею, наприклад, 150 м² земельна ділянка  повинна складати не менше 15 арів. Така пропорція вважається найбільш оптимальною, оскільки вона дозволяє створити на ділянці всі необхідні атрибути заміського обійстя: розмістити всі необхідні господарські споруди, провести благоустрій прибудинкової території і  створити ландшафтну композицію.

Правильний вибір земельної ділянки за критерієм відповідності співвідношенню площі будинку до розмірів ділянки гарантує оптимальний розподіл всіх функціональних і декоративних елементів на території домашнього господарства, що, поміж іншого, суттєво підвищує ліквідність заміської нерухомості (на випадок продажу або застави).

Також бажано, щоб земельна ділянка була квадратної (прямокутної) форми. При виборі ділянки варто враховувати можливість розміщення майбутніх житлових приміщень на південний схід і південний захід.

Основні критерії при покупці земельної ділянки під забудову – це якісні характеристики грунтів та доступність інженерних мереж та комунікацій. 

На вартість і на можливість будівництва безпосередньо впливає геологія ділянки, тому варто провести дослідження ґрунту. Адже цілком може виявитися, що гарна на вигляд земельна ділянка буде непридатною для спорудження будинку. Тому необхідно з’ясувати який рівень ґрунтових вод, чи існує небезпека підтоплення, чи відповідає несуча здатність шарів ґрунту потрібним умовам і т.ін.

Від виду ґрунтів залежить тип фундаменту майбутньої споруди, що істотно впливає на кінцеву вартість будівництва. При високому рівні ґрунтових вод в процесі будівництва виникнуть значні труднощі  при влаштуванні підвалів будинку та підземних гаражів, збільшиться кошторис за рахунок додаткових коштів на гідроізоляцію будинку.

Можливо, дані дослідження ґрунту вже проводили колишні власники ділянки - запитайте у них копії всіх документів. Поспілкуйтеся також з потенційними майбутніми сусідами, наведіть довідки про стан ґрунтів та екологічний стан в органах місцевого самоврядування.

В процесі вибору земельної ділянки необхідно також з’ясувати доступність інженерних мереж та комунікацій. Потрібно поцікавитись про можливість підключення до колективного водогону або можливість пробурити власну свердловину чи викопати криницю. При цьому варто взнати якість води існуючого водоносного горизонту.

Також слід з’ясувати, чи є можливість підключення до комунальних каналізаційних мереж, інакше доведеться споруджувати власний септик, що також збільшить вартість будівництва.

Не менш важливими питаннями при виборі земельної ділянки є електро- і газопостачання даної місцевості.

Варто зауважити, що норма споживання котеджу загальною площею 200 м² становить 20 кВт, тому потрібно заздалегідь з’ясувати, чи виділять вам необхідний ресурс  місцеві енергетики.

Можливість газопостачання також є дуже важливим фактором, від якого залежить майбутній тип опалення будинку.

Наявність у безпосередній близькості із земельною ділянкою всіх необхідних інженерних комунікацій суттєво скоротить витрати на спорудження повноцінного приватного будинку.

В процесі вибору ділянки також слід звернути увагу ще на ряд досить важливих факторів: відстань до міста і престижність району, доступність телекомунікацій, під’їзні шляхи, оптимальну відстань до автомобільних магістралей і залізничних колій, наявність централізованого вивозу сміття, відстань до магазинів, відділень зв'язку, лікарень, шкіл, дитячих садів, відстань ділянки до сусідніх житлових будинків, мальовничість і екологію місцевості.

Також не буде зайвим провсяк випадок з’ясувати поточну ситуацію і перспективних планах містобудівного розвитку території, де знаходиться земельна ділянка. Таку інформацію можна отримати в органах місцевого самоврядування.

Усі ці фактори безпосередньо впливатимуть на якість життя в майбутньому приватному будинку та обійсті, а також на їхню ринкову вартість.

Впевнившись у правильності вибору, можна приступати до процедури оформлення юридичних документів на земельну ділянку.

***

Оформлення прав власності на земельну ділянку

З початку цього року запроваджено нові правила оформлення прав на земельні ділянки. Згідно з новим Законом, зокрема ст. 79-1 ЗК України, «земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї».

Суть цих нововведень полягає у тому, що якщо до 1 січня 2013 року в Україні формування земельних ділянок та оформлення прав на них здійснювалось шляхом ведення одного реєстру - Державного реєстру земель, який здійснювало Державне агентство земельних ресурсів України та його територіальні органи, то з 1 січня 2013 року таких реєстрів є два, а саме: формування земельних ділянок фіксується в Державному земельному кадастрі, а оформлення прав на земельні ділянки - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З цього випливає, що тепер порядок набуття права власності на земельну ділянку (право користування) передбачає два етапи: перший - формування земельної ділянки (стосується земельних ділянок, що утворюються вперше); етап другий - державна реєстрація земельної ділянки.

За новим законодавством формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж і внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Всі сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка формується на підставі розробленої документації з землеустрою та вважається сформованою з моменту присвоєння індивідуального кадастрового номеру.

Присвоєння земельній ділянці кадастрового номера та її реєстрація у Державному земельному кадастрі здійснюється відповідними органами земельних ресурсів. Державні кадастрові реєстратори землевпорядної служби також здійснюють реєстрацію обмежень у використанні земельних ділянок (водоохоронні зони, лінії електропередач, газопроводи тощо) і видають витяги з Державного земельного кадастру.

Проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не надає ділянці юридичної властивості бути об'єктом цивільних прав (права власності, оренди тощо). Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних правочинів лише після внесення відомостей про неї до обох інформаційних баз даних - Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Причому державна реєстрація речових прав на земельні ділянки може здійснюватися після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Нове законодавство також передбачає встановлення нового порядку оформлення прав на земельні ділянки. Якщо у попередній редакції ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом, а також цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеної в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або за свідоцтвом про право спадщини (у випадку спадкування ділянки), то з 1 січня 2013 року стаття 126 Кодексу діє у такій редакції: «Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому в новій редакції Закону суттєво змінився зміст підтвердження виникнення у особи земельних прав. Так, згідно зі ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно являє собою офіційне визнання та підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, наявність у особи права на земельну ділянку тепер підтверджується фактом проведення державної реєстрації такого права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

При здійсненні правочинів та інших дій щодо земельних ділянок їх власники або користувачі мають подати документ, який підтверджує наявність у них відповідного права. Таким документом, як передбачено ст. 28 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є витяг з Державного реєстру прав, який надається власникам земельних ділянок на підставі поданої заяви.

Законом також встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. При цьому права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають саме з моменту реєстрації.

Слід зазначити, що права на земельні ділянки та інше нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визнаються дійсними навіть у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Таким чином, Закон «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнає всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 1 січня 2013. Це, зокрема, також означає, що видані раніше державні акти на право власності на земельні ділянки зберігають свою чинність і після 1 січня 2013 року - до тих пір, доки існуватиме відповідна земельна ділянка як об'єкт цивільних прав.

При цьому також потрібно зауважити, що незважаючи на визнання державою прав власності на такі земельні ділянки, у їх власників при здійсненні правочинів можуть виникнути певні проблеми у випадку, якщо така ділянка не має кадастрового номера. Згідно із Законом України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, такі ділянки можна використовувати відповідно до їх цільового призначення. Однак ними не можна розпоряджатися, поки не буде отриманий кадастровий номер.

Відсутність кадастрового номера також свідчить про ще один суттєвий правовий недолік земельної ділянки, який полягає у тому, що відомості про таку ділянку не внесені до Державного реєстру земель. У зв'язку з цим пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про Державний земельний кадастр» визначено правовий режим усунення вищезазначеного недоліку правового режиму земельних ділянок: якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється у спрощеному порядку - на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). А внесення інших відомостей про ці земельні ділянки здійснюється вже після державної реєстрації земельних ділянок.

З 1 січня 2013 року функції державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у тому числі на земельні ділянки, здійснюються державними реєстраторами та нотаріусами як спеціальними суб'єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державні реєстратори також здійснюють видачу і оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно

 

Утеплені підвали і фундаменти

 

Впродовж останніх 50 років в усіх без винятку країнах cпостерігається тенденція до поширення житлових зон на горища і підвали. Здавалося б, немає нічого природнішого, як сухі і теплі підвальні стіни [41].  Але дійсність набагато складніша. Будинки з підвалами найдоцільніше будувати у місцевостях з холодними зимами і промерзанням грунту. При порівняно невеликих додаткових витратах можна отримати повноцінні підвальні чи цокольні  житлові приміщення. Рекомендовану  міністерством енергетики США структуру фундаментної огороджувальної конструкції [44] зображено на рис. 2.2.1. Всі деревні матеріали (1) не повинні контактувати з грунтом. Сучасний будинок повинен мати систему  відведення дощової  води від фундаменту (2). При будинку грунт має бути нахиленим і накритим гідроізолюючим матеріалом (3). Між стінами фундаменту і будинку треба встановити повітронепроникну прокладку (4). Під нею має бути встановлений переривач капілярного руху вологи (5). Це може бути піноскло або плівка EPDM. Потрібно також захистити від проникнення вологи всю підземну частину стін фундаменту (6). При цій підземній частині над гідроізоляцією і зовнішньою теплоізоляцією варто також облаштувати гравійну засипку (7) для відведення вологи та зменшення гідростатичного тиску. Гравійна засипка має бути захищена від замулювання геотканиною. Дренажна труба (8) при основі фундаменту  також  захищена геотканиною і  прокладається у гравійній засипці.  Достатній шар гравію може вмістити немалу кількість води, що важливо  для надійної роботи дренажної системи. Під фундаментною плитою встановлюється гідроізоляційна плівка (9) завтовшки 0,15 мм.  Вона має лежати на гравійній засипці товщиною не менше 10 см.  Зазначимо, що для утеплення зовнішніх стін фундаменту доцільно використовувати екструдований пінополістирол, який не піддається дії вологи і не розкладається у грунті.

Грунтові води бувають у різних станах. Волога може проникати у стіни фундаменту і поширюватися мікротріщинами і порожнинами. Щоб уникнути цього, зовнішні стіни фундаменту покривають рідким розчином бітуму. Капілярні переривачі – це данина вимогам часу. Колись волога проходила наскрізь через підвальні стіни, одночасно висушуючи їх. Нині при утеплених стінах підвалу залишкова волога блокується ізоляцією і піднімається до стін будинку. Тому такі переривачі просто необхідні. Переривати рух вологи можуть також щебінь або гравій, розміщені при фундаментній основі разом з ефективною гідроізоляцією (фундаментна плита у грунті має бути ізольована по всій її площі). Тоді вони повітро- і  водонепроникні і не пропускають шкідливі грунтові гази та вологу до підвалу.

Дуже бажано вентилювати прошарок гравію, що містить грунтові гази, і виводити їх в атмосферу. Перфорована дренажна труба, приєднана до вентканалу, поширює дію вентиляції на всю площу  будинку – через гравій і труби (рис. 2.2.1).

Загальні міркування щодо внутрішньої ізоляції підвалів

Спосіб використання приміщень підвалу (житлові чи допоміжні) визначає рівень їх утеплення. Наприклад,  для нежитлових підвальних приміщень достатньо утеплити стелю підвалу. У житлових підвальних приміщеннях треба ущільнити і утеплити стіни. Якщо йдеться про новобудову,  то стіни підвалу утеплюються зовні, з облаштуванням систем дренажу  і відведення грунтових газів. Цей шлях досить витратний, але сухий і утеплений безпечний фундамент є запорукою зменшення тепловтрат. Інша річ, коли треба термомодернізувати будинок з підвалом. Якщо стіни фундаменту в нормальному стані і рівень грунтових вод невисокий, то простіше утеплити їх зсередини, ніж  відкопувати  зовні.  До питань проектування зовнішньої  ізоляції сучасного фундаменту звернемось у кінці цього розділу. Утім повернімося до технологій ізоляції приміщень підвалів зсередини з урахуванням кліматичних умов місцевості.

Як утеплити підвал зсередини

Під час термомодернізації будинку з’являється слушна нагода перетворити підвал у сухе  і тепле житлове чи підсобне приміщення. Адже підвали висмоктують до 30% теплової енергії будинку. Але для утеплення підвалу зсередини потрібно розуміти вологісні і температурні процеси, що відбуваються всередині огороджувальних конструкцій. Повчальним є досвід Будівельно-наукової корпорації (США), що вивчає дію  вологості в зовнішніх огороджувальних конструкціях та способи її усунення [41].

Отже, якісно теплоізолювати підвал непросто, оскільки влітку волога грунту проникає у підвал через стіни фундаменту. Частково вона вивітрюється через зовнішні поверхні стін, не прикритих грунтом (рис. 2.2.2), але здебільшого залишається у підвалі. Взимку маємо зворотний процес, коли волога приміщення  конденсується на холодних стінах. Зрозуміло, що за цих умов використання пористої ізоляції (ековата, скловата, мінеральна вата) призведе до її намокання як зимою, так і літом і навіть до загнивання опорних дерев’яних конструкцій.

Тому в основі реалізації якісної і надійної системи ізоляції покладено використання  водонепроникної плитової ізоляції з закритими комірками (корок, піноскло, екструдований пінополістирол) та вологопроникної волоконної (ековата, скловата, мінеральна вата).

Незалежно від типу підвалу є багато додаткових чинників, які потрібно врахувати, перш ніж встановлювати ізоляцію [41]:

  • Наявність сходів, меблів, суміжних стін тощо.
  • Стан стін (тріщини, нерівні поверхні).
  • Наявність вологи (протікання, мокрота, відлущування фарби, висоли).
  • Здатність вибраної системи ізоляції до підтримання нормальних температурно -  вологісних умов приміщення.
  • Фінішна обробка стін.

Отже, стіни підвалу утеплюються зсередини, коли стан фундаменту вже наявного будинку задовільний  і немає сенсу відкопувати зовнішні фундаментні стіни для їх ізоляції.

Методика термомодернізації підвалу, пропонована в [41], має такі етапи:

  • Огляд стіни на предмет просочування води,  її зачищування і вирівнювання.
  • Задовбування дерев’яних планок у стіну, вирівнювання поверхні, встановлення гідроізоляційної плівки.
  • Прибивання і приклеювання твердих ізоляційних плит з закритими комірками до встановлених у стіні планок.
  • Обрешетування стін і формування порожнин для задування волоконних матеріалів поверх ізоляційних плит.
  • Прокладання дренажних труб у підлозі та її теплоізоляція (за необхідності)
  • Переривання капілярного руху рідини від фундаменту до будинку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На рис. 2.2.2 зображено структуру не утепленої стіни підвалу. Надлишки грунтової вологи надходять до підвалу через  стіну, що є нормальним явищем. Залежно від пори року зайва волога конденсується на стінах, або ж поглинається повітрям приміщення.

Волога неприкритих грунтом стін випаровується  назовні. При цьому немає капілярного руху вологи до стін будинку, оскільки її  поглинає підвал.

Реальні проблеми починаються при  спробах утеплити підвал зсередини. На рис. 2.2.3 показаний найгірший варіант утеплення стін підвалу. Система утеплення складається з дерев’яної рами, що підтримує рулонні чи плитові скловолоконні мати. Раму з матами накривають гідроізоляційною плівкою, що не пропускає вологи. Врешті, поверх плівки до рами кріпляться плити з гіпсокартону як елементи фінішної обробки стіни.

Що відбувається в огороджувальній  конструкції при такій системі ізоляції? Бетонна чи кам’яна стіна віддає вологу скловаті, яка швидко намокає і стає середовищем для розвитку грибків і плісняви. Зрозуміло, що стіна не дихає, оскільки пароізоляційна плівка не пропускає вологи. Тому на перший погляд краще використати напилювану ізоляцію з відкритими комірками, яка виштовхує вологу. Щоправда, її застосування не завжди доцільне, бо взимку волога рухається від підвалу до холодніших, не прикритих грунтом стін. Це може спричинити їх намокання і руйнування. При цих обставинах краще застосувати дорожчу ізоляцію  з закритими комірками. На практиці її  заміняють дешевшим екструдованим пінополістиролом, корком чи піносклом, які теж мають закриті комірки. Але вологість приміщення  влітку повинна регулюватись, принаймі для уникнення конденсату на його стінах. Тому поверх екструдованого пінополістиролу встановлюють ізоляцію, здатну регулювати вологість (рис. 2.2.4). Це може бути ековата, напилена на екструдований пінополістирол, деревно-волокниста чи конопляна ізоляція, силікатна плита тощо.  При застосуванні цих матеріалів відпадає необхідність використання пароізолюючої плівки. Тоді стіни підвалу дихають.

 

Застосування плитової ізоляції можливе при рівних  вертикальних стінах. Плити кріпляться до стіни через рейки і захищені від вогню шаром суміжного матеріалу (наприклад, ековата і гіпсокартон).  Перед застосуванням ізоляції треба вирівняти стіни й ущільнити всі отвори і тріщини, через які виходить повітря. Ізоляційні плити встановлюються між дерев’яними рейками, прибитими до стіни, або ж на рейки, задовбані у стіни. Шви між плитами мають бути перекриті таким шаром ізоляції, щоб усунути циркуляцію повітря. Сумарний термічний опір стіни Rsi має бути не меншим  2,1м2К/Вт. При застосуванні ековати доцільно виготовити додаткову конструкцію і задути у неї  мелений газетний папір.  Фінішна обробка стіни полягає у використанні плит гіпсокартону товщиною 12 мм.  Для кращого контролю вологості між фундаментною стіною і екструдованим пінополістиролом встановлюють водонепроникну поліетиленову плівку, яка повністю заходить під низ ізоляційної структури стіни, як показано на рис. 2.2.5. У такий спосіб ізоляція, обрешетування і покриття стіни захищені від замокання.

Вибір типів  ізоляції та розрахунок її товщин

З вищенаведеного робимо висновок, що влітку ізоляція має захищати підвал від проникнення вологи ззовні. Зрозуміло, що найкращим вибором є тверда ізоляція з закритими комірками, яка не намокає і яку можна щільно притиснути і приклеїти до стіни. Не менш важливою властивістю є немалий опір теплопередачі.  У зимовий час при відповідній товщині плитової ізоляції на її внутрішній поверхні усталюється температура, при якій конденсується волога. Наприклад, при 50% відносній вологості повітря і температурі 21ºС, волога конденсується, коли температура стін менша 10ºС (рис. 2.2.6).

 

Отже, зимою і літом огороджувальна конструкція утеплює і висушує підвал. Але ізоляція з закритими комірками не дихає, тобто не регулює вологості приміщення. Тому краще скористатися комбінованим варіантом, коли корок чи піноскло покривають дрібноволокнистою ізоляцією (ековатою).  Додатковими перевагами є  регульована вологість приміщення. Та й сама конструкція здешевлюється, бо на відміну від корка чи піноскла ековата значно дешевша.

Звичайно, для житлового підвального приміщення бажано використати  екологічно чисті матеріали – корок, піноскло, ековату, які не виділяють канцерогенних речовин за їх експлуатації.

Приклад розрахунку теплоізоляції підсобного підвального приміщення

Вхідні дані:

Температура приміщення – 18ºС.

Товщина фундаментної бетонної стіни – 0,5 м, а її опір теплопередачі Rb=0,5 м2К/Вт.

Перепад температур на стінках огороджувальної конструкції становить +18ºС.

Температура точки роси згідно з графіком (рис. 2.2.6)  становить + 9ºС.

Тепловий потік – 5 Вт/м2.

Матеріали конструкції:

Бетонна стіна, екструдований пінополістирол, ековата, будівельний папір.

Порядок розрахунку

1. Сумарний опір теплопередачі конструкції становить:

Rs= 18/5 = 3,6 м2К/Вт

2. Опір теплопередачі твердої ізоляції з закритими комірками R1 визначаємо як

Rb+R1= (10/18)· Rs= 2 м2К/Вт;

R1= 1,5 м2К/Вт.

3. Опір теплопередачі ековати дорівнює

R2= Rs – (Rb+R1) = 1,6 м2К/Вт.

У цьому прикладі проблематичним залишається питання вибору початкового теплового потоку, на основі якого визначаються опори теплопередачі  конструкції стіни, при яких усувається загроза конденсації вологи.

Американські фахівці знайшли дуже простий вихід з цього становища, прив’язавши сумарний опір теплопередачі підвальної стіни до градусодіб конкретної місцевості. У табл.1 наведено рекомендації, як вибирати опір теплопередачі Rs підвальної стіни. Далі згідно з вищеподаною методикою можна легко розрахувати опори теплопередачі всіх складових стіни, при яких усувається конденсація вологи.

Табл. 1. Залежність опору теплопередачі підвальної стіни від градусодіб місцевості

Кліматична зона США

Градусо-доби

(за Фаренгейтом)

Градусодоби

(за Цельсієм)

Rus

Rsi

1

0-1500

0-833

-

-

2

1501-4500

834-2500

5-9

0,88-1,58

3

4501-8500

2501-4722

9-10

1,58-1,76

4

8501-9000

4723-5000

11-19

1,94-3,35

5

>9000

>5000

19

3,35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У  ДБН 2006 також подаються градусодоби для чотирьох кліматичних зон України. Якщо покладатися на дані ДБН 2006, то кліматичні  зони України від  I до III відповідають зоні 3 США (значення  Rsi повинні бути в межах1,58-1,76 м2К/Вт), а для кліматичної зони IV – зоні 2 (значення  Rsi повинні бути в межах від  0,88 до 1,58 м2К/Вт).

Наша суто українська проблема полягає у тому, що без точного визначення градусодіб неможливо застосувати отримані рекомендації.

Іншим способом є задання сталого значення Rs ≥  2,1 м2К/Вт. При цьому рекомендовано значення опору R1 теплопередачі ізоляції з закритими комірками приймати не меншим ніж 1,2 м2К/Вт.

Тому на сьогодні єдиним виходом є використання рекомендованих значень опорів теплопередачі ізоляції. Поряд з тим варто активно нарощувати базу даних про градусодоби. Ми виготовили мікропроцесорний реєстратор температури, щоби в районі Львова мати кількарічну інформацію не лише про усереднені, але й екстремальні добові температури

Зовнішнє утеплення фундаментів при реалізації неглибоких морозостійких фундаментів

Ідея застосування неглибоких морозостійких фундаментів (НМФ) має суто скандинавські корені, де глибина промерзання грунту у приполярних зонах може сягати і двох метрів [45]. Зрозуміло, що копати землю на таку глибину незручно і невигідно, тому вихід знайшли через зменшенні глибини фундаменту і одночасну ізоляцію його стін плитами екструдованого пінополістиролу (рис. 2.2.7).

 

 

Суть проектування  полягає у виборі довжин, ширин і товщин ізоляційних плит в залежності від індексу промерзання грунту (рис.2.2.7). Тобто шляхом розрахунків та експериментів були розроблені методики вибору глибини фундаменту та параметрів горизонтальної (A, B, C) та  вертикальної ізоляції, що забезпечують непорушність грунту. Зрозуміло, що для кожної кліматичної зони габарити конструкції відрізняються.

Отже, по периметру будинку будується своєрідний ковпак, який рівномірно накопичує геотермальну енергію у прилеглому до будинку грунті, прогріваючи його і зменшуючи глибину його промерзання. Другим позитивним моментом застосування теплоізоляції є зменшення тепловтрат фундаменту. Зрозуміло, що найбільший інтерес до неглибоких морозостійких фундаментів проявляютья у країнах, що межують з полярним колом – Росії, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Канаді, США.  Окрім того, ізоляція зовні фундаментів, особливо за наявності підвальних приміщень є практичною, оскільки усуває проблеми, пов’язані з вологістю їхніх стін. Те саме можна сказати про дренажну систему, що має бути невід’ємною частиною будь-якого фундаменту.

Темі будівництва НМФ присвячено багато праць [48], а самі методи легалізовані, тобто включені у Міжнародний житловий кодекс. На жаль, в Україні є дві обставини, що гальмують ширше впровадження НМФ. По перше, ці методи не включені  у ДБН 2006, а по друге, розрахунки товщин ізоляції спираються індекси промерзання грунту  місцевості. У кожній цивілізованій країні ці індекси доступні для всіх бажаючих. Для цього досить лише набрати на клавіатурі комп’ютера назву місцевості. Варто додати, що за винятком глибини фундаменту і товщин ізоляції, побудова НМФ з погляду технологічних операцій мало чим відрізняється від побудови звичайного фундаменту, як це описано на початку  розділу.  Тобто по всій площі фундаментної плити мають бути реалізовані гравійно-пісковий шар, вентиляція для відведення газів, що накопичуються під фундаментом,  а також  дренажна система.

Особливу увагу потрібно приділити ліквідації зовні непомітних процесів  капілярного руху вологи. В США є велика кількість зведених у 60-х роках минулого століття будинків з перезволоженими фундаментами. Їхня вартість незначна, оскільки зрозуміло, що виведення вологи потребує чималих зусиль і немалих коштів.

Загальні рекомендації щодо запобігання зволоженню:

  • Ізолювати поверхні стін від дії вологи грунту.
  • Матеріали при стінах нижче рівня землі мають пропускати вологу до дренажної системи, розміщеної нижче. Встановлення фільтра для затримки дрібнофракційних часток грунту до дренажної системи.
  • Глиняний замок не повинен пропускати дреновану вологу до стін  фундаменту.
  • Встановити між фундаментом і стінами переривач капілярного потоку вологи.
  • Забепечити відведення дощу чи снігу для попередження замокання  будинку зсередини.
  • Рівень відносної вологості всередині будинку має становити менше 70% у найхолоднішому  приміщенні.
  • Огороджувальна конструкція повинна містити щонайменше один повітряний і один вологісний бар’єр.
Погріб повинен мати непроникне покриття, що діє як повітряний




Сонячні колектори  як осушувачі повітря

Технології енергозаощадження вимагають  вдумливого застосування. Якщо стіни будинку добре утеплені, але паронепроникні, а вікна пластикові, то на перший погляд все складається добре.  З-під вікон не дує холодне повітря, тепло і затишно.  Але все не так просто,  якщо  підлога лежить на грунті.  Тоді знизу   до приміщення надходить зайва волога, яка нікуди не виводиться, бо стіни герметичні  і  руху повітря в приміщенні немає.  Волога конденсується на стінах, а при відсутності вентиляції на них з’являються хвороботворні грибки та пліснява. Якщо приміщення не опалюється, то  процес  появи грибків та плісняви катастрофічно наростає.  В таких умовах  зволожений  гіпсокартон просто «пливе» і через зиму вимагається новий «євроремонт» приміщення.

Уявімо собі, що ми пішли на крок далі і утеплили підлогу. Але кімната все одно не провітрюється, бо стіни та вікна паронепроникні. Потребується додаткова механічна вентиляція,  яка є помічною при функціонуванні системи опалення і коштує немалі гроші. При її відсутності опалюване приміщення тепле, але дихати нема  чим. Як кажуть європейські фахівці, наявний синдром хворого будинку.

Якщо у житловому будинку можна так-сяк дати раду  періодичним віконним  провітрюванням приміщень,  то для закладів типу готелів, мотелів, санаторіїв тощо ситуація значно гірша, бо  їм опалення  обходиться значно дорожче, аніж мешканцям житлового сектора.  Але  доводиться опалювати порожні приміщення для уникнення описаних вище деструктивних змін.  Інакше на холодних стінах неопалюваного приміщення, що не пропускають водяної пари,  конденсується волога, з’являються грибки та пліснява. Щоби зрозуміти суть цих явищ, заглибимося у   фізику процесу.  Під кривою  залежності кількості  водяної пари від температури  повітря є область, де водяна пара не насичена і не конденсується (рис. 1).   Отже, при 20С° максимальна кількість вологи, яка міститься в 1 м3 повітря не перевищує  17, 5 г. Чим більша температура повітря, тим більше вологи воно може вміщати. При зменшенні температури повітря максимальна  кількість вологи в 1 м3 повітря зменшується шляхом її конденсації.  Наприклад, 1 м3 холодного зимового повітря температурою -5 С° містить всього 1,7 г вологи. 

Ця властивість  повітря  і визначає спосіб  висушування приміщень.  Адже кількість вологи  у нагрітому  зимовому  повітрі не збільшується, просто  при нагріванні  воно стає сухішим.  При температурі +20С° його відносна вологість становить лише 10% від максимальної. Таке повітря може ефективно висушувати навіть холодні  стіни  приміщення.  Зазначимо, що цей спосіб осушування

 

приміщень ефективно застосовується у скандинавських країнах – чим холодніше зовнішнє повітря, тим менше вологи воно містить і тим ефективніше воно усуває грибки та плісняву у підігрітому стані.  

Залишається вияснити, як отримати підігріте сухе повітря при найменших витратах енергії.  Відповідь проста – у сонячну погоду холодне зимове повітря  безкоштовно нагрівається сонячним повітряним колектором.

Холодне зовнішнє повітря з мінімальною кількістю вологи  проходить через колектор, при нагріванні  перетворюється у сухе  і подається у приміщення.  Воно згубно  діє на грибки та плісняву. Зрозуміло, що чим дешевший сонячний колектор, тим  менший термін окупності такої системи висушування неопалюваних приміщень.    

Спробуємо тепер оцінити термін окупності одного сонячного колектора. Припустімо, що тепловтрати приміщення у зимовий час становлять 25 Вт/м2, а вартість 1 кВтгод - 1 грн.  Ця цифра більш менш реальна для наших широт. Отже у міжсезоння, яке може тривати до трьох місяців (90 днів), цілодобове опалення (24 год) порожнього приміщення площею 15 м2 обійдеться власнику готелю  у

 0,025 х 15 х 24 х90 х 1 = 810 грн.

При ціні простого саморобного повітряного сонячного колектора  1000 грн час окупності  його застосування не перевищує (1000/810) х 90 = 111 днів.

Тобто за чотири  місяці власнику готелю повертаються  кошти,  витрачені на придбання колектора. Порожні  приміщення не опалюються,  кошти заощаджуються, а грибків та плісняви немає. Більше того, у пізньою весною та ранньою осінню такий колектор може самостійно догрівати приміщення, орієнтовані  на південь. Кошти, отримувані від  заощадження палива, можна надалі використати  для інших заходів з енергозаощадження (утеплення стін, встановлення досконалішого опалення, більшої кількості сонячних колекторів тощо).

Принцип роботи повітряного колектора полягає в наступному. У сонячний час холодне зимове повітря засмоктується вентилятором зовні та подається до колектора. Нагріта Сонцем зачорнена сітка колектора віддає тепло цьому повітрю, яке надходить до приміщення. Сухе підігріте повітря зв’язує вологість стін. Надлишок зволоженого повітря під тиском виходить через вентиляційні отвори. Відносна вологість приміщення зменшується.

                Нижче поданий перелік   матеріалів, з яких комплектується колектор.  На основі цього списку можна легко визначити вартість матеріалів, яка не перевищує 700 грн.    

Специфікація комплектуючих колектора:

2 дошки розміром 140 х 30 х  2000 мм

2 дошки розміром  140 х 30 х 1000 мм

2 дошки розміром  25 х 1000 х 200

Металева  сітка розміром 1000 х 4000 мм.

2 вентилятори, кожен з яких забезпечує повітряний  потік  до 150 м3/год

Алюмінізована Ізоляція поліфом  площею  6 м2, товщиною до 3 мм

Чорна матова теплостійка фарба

Грунтовка, 1 л  

Лист фанери 1000 х 2000 х 6 мм

Полікарбонат 2 х1 м

Шурупи, скоби,герметик    

Труба оцинкована водостічна 125 х 1000 мм

2 труби оцинковані водостічні 100 х 1000 мм

Оцинкований металевий профіль 1000 х 250 х 0,5 мм.

 


 

 

 

 

 журнал Аспекти Будівництва березень-червень 2013 року


Альтанки-вишукана прикраса

й острівець затишку обійстя

Сьогодні серед мешканців приватного сектора дуже поширеним явищем стало встановлення на присадибних ділянках легких садово-паркових споруд-альтанок. Такі конструкції надають вишуканого вигляду прилеглій території, додаючи яскравого акценту вже створеному архітектурно-ландшафтному ансамблю обійстя.

Водночас альтанка є не просто малою архітектурною формою чи садовим декоративним елементом.Це насамперед чудове місце для відпочинку на свіжому повітрі: тут, в залежності від потреби, можна побути наодинці з книгою, випити чаю увузькому сімейному колі або влаштувати вечірку з великою компанією друзів.

Щоб створити красиву, затишну і функціональну альтанку з відповідною атмосферою відпочинку необхідно визначитись з оптимальним варіантом її конструкції, що передбачає вибір будівельних матеріалів, типу, розміру і форми, а також місця розташування споруди.....



         А квіти цвітуть... від весни до осені

Висадження квітів -найбільш трепетний період у процесі благоустрою території. В ландшафтному дизайні цей процес переймає на себе чи не найбільш вагому естетичну функцію, в якому головну роль виконують різноманітні регулярні чи вільні композиції. Безперервно квітучий сад, в якому барвистим феєрверком одночасно зацвіли б усі рослини- мрія кожного любителя рослин. Однак коли на квітниках згасають всі барви, той сад, на жаль, набуває одноманітно зеленого, невиразного вигляду. Набагато привабливішими стають куточки, які кожної пори року дивують особливими кольорами, цвітом та композицією, ароматом та особливою аурою. І в цьому полягає завдання умілого ландшафтного дизайнера.Праця квітникарів- це підсумок багаторічної роботи з підбору найбільш невибагливих сортів, найвитриваліших та красивих...

 



  Сучасні побутові котли опалення

Сьогодні на ринку опалювальної техніки представлено широкий вибір побутових котлів різних

типів від багатьох закордонних та вітчизняних компаній. Виробники такого устаткування постійно створюють нові і влосконалюють вже існуючі моделі, застостовуючи у своїх приладах технології, що забезпечують більшу ефективність, надійність, безпеку і зручність експлуатації обладнання.

При виборі котлів насамперед потрібно визначитися з видом палива, на якому він буде працювати,

 

а потім виходячи з цього, вивчити відповідний асортимент пропонованих на ринку моделей...

 



 Сучасні покрівельні матеріали.

Види, особливості,загальні критерії вибору

Покрівля, як відомо,- це верхній елемент даху, що забезпечує захист конструкції споруди від несприятливих впливів навколишнього середовища. Отже, довговічність всього будинку і комфортне перебування в ньому безпосередньо залежать від правильно обраного матеріалу для покрівлі.

Сучасний будівельний ринок пропонує широкий спектр покрівельних матеріалів з різними технічними, декоративними і ціновими параметрами. Щоб зробити правильний вибір, забудовник насамперед повинен чітко з"ясувати для себе кілька важливих моментів, а саме: функціональне призначення будівлі (житлове, господарське тощо), що визначається практичними й естетичними міркуваннями.

 Виходячи з цієї інформації, основними критеріями для вибору конкретного покрівельного матеріалу є його відповідність конфігурації даху;відповідність міцності матеріалу планованій довговічності покрівлі і будівлі загалом; відповідність технічних та декоративних характеристик матеріалу покрівлі матеріалам самої споруди; відповідність матеріалу фінансовим можливостям забудовника (вартість матеріалу і трудомісткість його укладання)...


Екологічне енергозаощадження

Поза всяким сумнівом, природні ізоляційні матеріали дешевші і кращі від синтетичних чи мінеральних. Їхнє використання дозволяє нам гармонізувати проживання у своїй енергетичній та екологічній ніші. Приумові використання здорової та збалансованої їжі можливо відновити природний генофонд майбутніх поколінь.

 Нижче ми зупинимося на використанні кількох знакових матеріалів, котрі впродовж тисячоліть є супутниками людини. Це глина, дерево,житня солома, льон,конопля,очерет, пісок, земля.

1.Глина. Це універсальний матеріал, перелік застосування якого дуже розлогий:

-Будівельні конструкції і системи опалення (печі, каміни)

- Посуд і предмети вжитку

-Лікувальні препарати

-Фарби

Наприклад, глина у комбінації з житньою соломою, піском і землею утворює так звані саманні дихаючі структури, які виводять з будинку надлишок водяної пари. В результаті відносна вологість повітря всередині будинку автоматично підтримується на рівні 40-60% , оптимальному для перебування людини. Глиняна фарба екологічна та поглинає з будинку небажані токсини. Тонкі енергії глиняного будинку енергетизують поле людини та коректують його....


 Перспективні напрямки використання вапна

в будівництві

Ярослав Якимечко,к.т.н., доцент кафедри хімічної технології силікатів НУ"Львівська Політехніка", керівник науково-технічної ради Української асоціації вапняної промисловості.

Роль вапна в сухих будівельних сумішах (СБС)

В складі СБС вапно використовується в поєднанні з іншими мінеральними (цемент, гіпс) чи органічними зв"язними. Особливістю використання вапна є введення його в склад сухих сумішей у вигляді порохнянки Ca(ОН)2, рідше - тонкомеленого негашеного вапна СаО.

 Основними функціями гідратного вапна у складі сухих сумішей є:

-забезпечення високої пластичності та зручності до вкладання;

-забезпечення міцності розчинів за рахунок кристалізації та карбонізації;

-збільшення водоутримуючої здатності.

 Водоутримуюча здатність вапна складає 75-95%. На відміну від вапна, портландцементні розчинові суміші мають водоутримуючу здатність 50-60%.

Щоб зберегти високу пластичність вапняного тіста, необхідно запобігати агломерації частинок. Це досягається введенням в розчинові суміші додатків-диспергаторів. Високоефективним диспергатором гідратного вапна є натрієві поліакрилати. Вони дають помітний ефект при вмісті в склад суміші у кількості 0,2%. Стабілізувати частинки гідратного вапна також можуть захисні колоїди, ікі в залежності від довжини ланцюгів, можуть покращувати чи погіршувати стабільність дисперсій.

Переваги застосування вапна у СБС:

- вапно за рахунок перекристалізації гідрооксиду кальцію зменшує деформації усадки притвердненні розчинів у повітряно-сухих умовах;

-добавка 2-3% гідратного вапна до складу СБС для самовирівнювальних підлог відіграє роль пришвидчувача утворення етрингіту та гексигональних гідроалюмінатів кальцію, що забезпечує формування міцності в ранні терміни ( декілька годин після замішування з водою) і стримує деформації усадки;

- вапняні розчини характеризуються доброю повітряно- і паропроникністю;

- вапно має бактерицидні властивості;

-вапно підвищує ступінь білизни СБС;

- вапно підвищує тріщиностійкість композицій.

Таким чином вапно, є багатофункціональним компонентом СБС...


Сіткові повітряні колектори

Дудикевич Ю.Б.

Подальший ріст цін на харчові продукти значним чином зумовлений здорожчанням енергоносіїв. І ця тенденція наростає з кожним роком. З іншого боку, можемо отримувати від Сонця велику кількість енергії, але не робимо цього. Відповідь проста: навіть примітивні сонячні водяні колектори занадто дорогі (тобто неокупні) впродовж 30-40 років. Цей феномен пояснюється просто: імпортні колектори ціною 3-4 тис. євро розраховані на небідних європейців. Тих кілька тисяч євро за колектор становлять одну місячну зарплату і не дуже відбиваються на бюджеті родини. Тому шкода говорити про масове використання фабричних колекторів в Україні. Але в усьому світі поширюються сучасні низьковартісні колектори, ефективність яких ненабагато відрізняється від фабричних. Вони розроблені і розробляються у різних країнах висококваліфікованими інженерами чи дослідниками. тому їхня ціна та час окупності мінімальні. Другою визначальною рисою є спрощені технології їхнього виготовлення на простому обладнанні. Від складальника колектора вимагається акуратність у роботі. Точних і високотехнологічних операцій немає...

 


ЖУРНАЛ "АСПЕКТИ БУДІВНИЦТВА"  січень-лютий 2013



Саманні парники та сушарки.

Застосування у кліматичних умовах України.

Дудикевич Ю.Б.

Україна відноситься до країн з холодним кліматом і непоганим рівнем сонячного випромінювання. Тому розробка проектів сонячних сушарок і парників на основі саману як традиційного і недорогого будівельного матеріалу завжди буде актуальною. Окрім того, саман має унікальні властивості накопичувати тепло і одночасно регулювати рівень вологості приміщення. Це екологічнийта оздоровчий матеріал, що не забруднюєвусушуваного чи вирощуваного продукту. Адже енергоносії невпинно дорожчають, а сонячна енергія залишається безкоштовною.

Сонячні парники здебільшого використовуються  у листопаді березні. Взимку частина енергії, необхідна для забезпечення росту рослин, береться від Сонця, а приїї відсутності доводиться використовувати альтернативні джерела (дерево, електроенергію, газ). Згідно з даними Євросоюзу, використання лише традиційних енергоносіїв на 75% здорожчує вартість вирощеної харчової продукції.

 Сонячні сушарки працюють здебільшого у літній та осінній час. Вони також використовують енергію Сонця для сушіння продукції та властивості саману до накопичення теплової енергії. В осінній період не виключена також потреба в альтернативних енергіях.

 Тому можливе об"єднання функцій парників та сушарок в рамках однієї будівлі, яка б узимку працювала як парник, а влітку як сушарка. Таке поєднання функцій призвело б до скорочення часу окупності будівлі, збільшення зайнятості та підняття рівня життя сільського населення. Від цього виграли б також жителі міст, які б могли споживати набагато чистішу їжу за меншою ціною.

 Сформулюємо техніко-економічні вимоги до такої будівлі:

 -Невелика вартість матеріалів та будівництва, швидка окупність, прибутковість;

-Енергоощадність;

-багатофункціональність, цілорічне використання;

-Комфортність,мінімум профілактичних робіт.

Саман ( суміш глини, піску, землі та соломи) є найдешевшим будівельним матеріалом. Як фундамент можна використати бутовий камінь, уламки бетону тощо). Єдиним вартісним компонентом будівлі є сонячні колектори. Але цей недолік можна оминути, використавши недорогі, але ефективні саморобні сонячні колектори. Технологія їх виготовлення та складання досить проста. Ці навики можна отримати на відповідних курсах(майстер-класах)...

 

КОВАНІ ВИРОБИ.

Основні види кування і обробки металу.

Ковальство є одним із найбільш давніх, цінних і важливих ремесел, а у багатьох випадках справжнім і високовартісним декоративно-прикладним мистецтвом.

Обробка металу була освоєна людиною ще в стародавні часи і протягом багатьох століть постійно вдосконалювалась. Завдяки цьому сучасне ковальство володіє різними методами роботи з металом, що дозволяє створювати як оригінальні й високохудожні предмети, які володіють особливою вишуканістю, так і ковані вироби масового виробництва. Сьогодні у різних традиційних і сучасних техніках можуть бути виконані різноманітні предмети декоративного, побутового і захисного призначення- від зовсім мініатюрних, наприклад, настільних, настінних і навіть натільних прикрас, до масштабних виробів, таких як ворота, огорожі, перила, сходи, балкони, ковані меблі тощо.

 Незмінно висока популярність кованих виробів, очевидно пояснюється тим, що вони ідеально доповнюють будь-які стилі і простори, інтер"єри й єкстер"єри, надаючи їм неповторного шарму. Ковані елементи чудово поєднуютьсяз іншими матеріалами, такими як скло, дерево, камінь та ін., що також сприяє реалізації унікальних дизайнерських рішень.

 Крім того, ковані вироби відрізняються надзвичайною міцністю і довговічністю, а також тим, що ніколи не виходять з моди і з часом тільки додають у вартості.

  У сучасному ковальстві використовують дві технології обробки металу- це холодне і гаряче кування. Основна відмінність між ними полягає в умовах обробки металу: холодне кування виконується ударами молота по холодній а гаряче - по заздалегідь нагрітій металевій заготовці.

 При цьому метал повинен володіти достатньою в"язкістю і  пластичністю. відповідно до способу обробки. У разі найменшої технологічної помилки результат не виправдає очікувань. Наприклад, перегрівання металу може зробити його занадто м"яким, крихким, здатним деформуватисянавіть в холодному стані...


 

Сучасні каміни закритого типу.

Основні види, особливості, експлуатація.

 Сучасні каміни закритого типу, основою яких є камінні топки, впевнено входять у наш побут, відвойовуючи позиції у традиційних відкритих камінів. Це пов"язано з тим, що  поступово відходить у минуле уявлення про камін як про загалом декоративний елемент інтер"єру. Споживач стає все більш компетентним і вимогливим, звертаючи увагу насамперед на технічні характеристики камінів.

Вибір відбувається не тільки з естетичних, але також з суто практичних міркувань. Адже сучасні камінні сиситеми можуть бути надзвичайно ефективними і фінансово вигідними джерелами тепла за умови, що вони правильно вибрані, спроектовані і встановлені.

 Каміни закритого типу вдало поєднують в собі високі естетичні якості й особливо актуальну сьогодні енергоефективність, завдяки чому попит на них постійно зростає. Тому не дивно, що виробники конкурують між собою, пропонуючи різні види камінних топок (касет). Розібратися в цьому розмаїтті досить складно, тому в даній статті ми розглянемо основні види камінних топок, представлені на вітчизняному ринку, їх особливості, переваги і недоліки...

КОРПУСНІ МЕБЛІ.

Основні критерії вибору, матеріали,експлуатація.

Корпусні меблі є невід"ємним атрибутом інтер"єрів житлових, офісних і громадських приміщень. Вони дозволяють ефектно наповнити і водночас раціонально організувати простір, надаючи можливість розкласти всі необхідні предмети по своїх місцях, а найпотрібніші речі завжди тримати під рукою.

Головне завдання корпусних меблів- забезпечення максимального комфорту в приміщенні за рахунок високого ступеня функціональності та естетичного вигляду.

 Основою даного виду меблів, як випливає з їхньої назви, є жорсткий корпус. Завдяки такій конструкції корпусні меблі не потребують додаткового кріплення, як наприклад, вбудовані меблі.

  Корпусні меблі складаються з окремих частин (модулів), які легко поєднуються один з одним. Водночас кожен модуль є самостійним елементом, тобто він може використовуватися не тільки в комплекті з іншими модулями, але і як самостійний предмет. Така конструкція дуже зручна, оскільки дозволяє легко підлаштовувати меблі під інтерєрні особливості приміщень.

 Завдяки мобільності і різноманітним конструктивним рішенням корпусні меблі також можуть використовуватися в якості міжкімнатних перегородок, що дає можливість зонувати кімнати, розділяючи їх на окремі функціональні приміщення. Найяскравішими представниками корпусних меблів є шафи, тумби, комоди, стелажі, трюмо, столи, полиці та ін.

 Сьогодні виробники меблів пропонують дуже великий асортимент продукції на будь-який смак, з різноманітних матеріалів і рзних цінових категорій. В магазинах можна придбати готові моделі меблів або замовити їх виготовлення відповідно до власних параметрів і дизайну.

 При цьому варто пам"ятати, що купівля корпусних меблів є дуже важливою процедурою, до якої необхідно підходити зважено та відповідально, оскільки окрім власних естетичних вподобань, необхідно враховувати ще низку важливих факторів, головними з яких є поєднання краси і практичності предметів, також якість матеріалів, з яких вони виготовлені.

  Критерії вибору.

В інтерєрі будь-якого приміщення повинні органічно поєднуватись естетика і функціональність, тому вибір корпусних меблів слід проводити, насамперед, з урахуванням цих якостей. Дуже важливими також є міцнісні характеристики.

 Корпусні меблі для помешкань не піддаються підвищеним експлуатаційним навантаженням, тому особлива міцність для них не така актуальна, як наприклад для офісних меблів. Водночас такий параметр як надійність відіграє дуже важливу роль, адже якими б красивими і функціональними не були меблі, з них буде мало користі, якщо вони прослужать короткий термін...

 

 

 


 

ДЕРЕВ"ЯНЕ БУДІВНИЦТВО

 

Деревина поєднує в собі цілу низку позитивних якостей для того, щоб широко широко використовувати її в будівництві:міцність, пружність, низька щільність,мала вага, низька теплопровідність, природна естетичність, простота обробки і монтажу та ін. А використання нових ефективних технологій і різноманітних допоміжних засобів, завдяки яким якісні показники деревини в останні роки суттєво зросли, особливо сприяє стрімкому поширенню деревяного будівництва.

Крім того, деревина є достатньо доступним, поширеним і поновлюваним ресурсом, тому таке будівництво з часом ставатиме ще більш актуальним.


ДЕРЕВИНА

При виборі матеріалу насамперед необхідно врахувати сорт і якість деревини.

 Сьогодні в деревяному будівництві використовують різні породи дерева, переважно хвойні: ялину,модрину, сосну, ялицю, кедр. Листяні породи застосовуються значно рідше. З них найбільш використовувані: дуб, береза,бук, ясен, осика.

 Хвойні породи, на відміну від листяних, мають особливу структуру деревини- гладку і щільну, а рівень проникності повітря у них надзвичайно високий. Завдяки цьому вони слабо проводять тепло, а це є дуже важливою позитивною властивістю, оскільки, чим нижчою є теплопровідність будівельного матеріалу, тим комфортнішим буде температурний режим у будинку.

 Крім того, деревяні споруди з хвойних порід відрізняються особливим внутрішнім мікрокліматом. Це повязано з тим, що така деревина ще тривалий час після обробки продовжує виділяти особливі ефірні масла, які здатні пригнічувати хвороботворну мікрофлору і підтримувати сприятливий склад повітря в приміщенні.

 До того ж, деревина хвойних порід, як правило дешевша за деревину порід листяних.

 Саме тому найбільш оптимальним варіантом для спорудження деревяних будівель в нашому регіоні є сосна або ж ялина.

 Відбір матеріалу для будівництва повинен проводитися дуже ретельний, щоб уникнути використання пошкодженої або нездорової деревини.

 ТИПИ ДЕРЕВЯНИХ СПОРУД

За використанням різних видів деревяних будівельних матеріалів і відповідно, за конструктивними особливостями спорудження деревяні будинки поділяють на декілька основних типів;

- будинки з рубаної колоди )зруби);

- будинки з оциліндрованої колоди;

- будинки з бруса ( непрофільованого, профільованого або клеєного);

- каркасні ( каркасно-щитові будинки;

- щитові будинки.

  Кожен з цих типів деревяних споруд має свої особливості будівельного процесу. Деякі досить легко піддаються обробці та монтажу, інші потребують особливого професіоналізму і майстерності виконання.

 Найбільш давнім способом  дерев"яного будівництва є спорудження традиційного зрубу- будинку, зробленого з  колод ручної рубки. Рубані деревяні будинки володіють неповторною природною красою, але їх зведення є найбільш трудомістким і тривалим...


 

СХОДИ В ПРИВАТНОМУ ПОМЕШКАННІ

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ КОНСТРУКЦІЙ І МАТЕРІАЛІВ,

ОСНОВНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

 зведення функціональних і водночас красивих сходів є непростою справою, оскільки їх проектування та виготовлення є достатньо складним і трудомістким процесом, що вимагає високого професіоналізму та різнобічних знань у сфері будівельних технологій, архітектури і дизайну.

 Сходи в будинку встановлюють вже після того, як завершені всі будівельні та оздоблювальні роботи. Але з проектом майбутніх сходів потрібно визначитись ще на стадії проектування або реконструкції житлового будинку,  заздалегідь грамотно вирішивши завдання планування, монтажу і декорування сходової конструкції.

 На жаль, це просте просте правило не завжди враховується забудовниками, в результаті чого після масштабного ідорогого будівництва чи ремонту зилишається недостатньо місця і конструктивних можливостей для того, щоб побудувати зручні і гарні сходи. У кращому випадку це призводить до додаткових иатеріальних і моральних витрат, адже доводиться використовувати менш ефективні, невідповідні і дорожчі конструктивні рішення. Значно гірше, якщо мешканці будинку змушені будуть користуватися незручними чи навіть небезпечними сходами.


  ВИБІР КОНСТРУКЦІЇ І МАТЕРІАЛІВ

 Приплануванні сходів насамперед постає питання їх оптимальної форми і конструктивного рішення. Ці параметриголовним чином залежать від розмірів, форми, стилістики приміщень і загального проекту будинку...


 

 

 


 
Copyright © 2018. Аспекти Будівництва. Powered by WM portal